Где грань между свободой слова и хулиганством?

Юридические аспекты

Интернет любят все. И все пользуются им с превеликим удовольствием. Жить в социуме очень приятно. Ты наконец-то обрел голос. Долой долгие десятилетия безмолвствования! Когда-то и за анекдот могли привлечь к уголовной ответственности. Сталинизм. Ежовщина. НКВД. КГБ...  Страшно...

Теперь легче. В Конституции свобода слова гарантирует право иметь свое мнение. Но легче ли на самом деле? Существует закон о СМИ. В нем не все так просто. Именно власть в большей степени следит за своей репутацией. Ей, очевидно, есть что терять. И потому суды стоят за власть горой. Рядовой человек в суд, как правило, не обращается. Средств нет...

Пока в Инете спокойнее. Пока. Правда не для всех. Редсовет Радона уже в первые дни существования сайта ощутил давление тех, кто привык влиять на общественное мнение. Звонки, письма, угрозы, клевета... Существует и по сегодняшний день "комитет спасения от Радона". За нашими спинами обрабатываются те, кто поверил нам и стал активно клмментировать события, писать статьи. Не все выдерживают натиск. Бывает, что и уходят. От греха подальше. Людей можно понять. Зло всегда с кулаками и подкупом. На то оно и зло.

С другой стороны, мы страдаем от тех, кто рубит, как им кажется, правду-матку с плеча. Невзирая на лица и выражения. Печально. Стараемся не применять отключения от сайта до последнего. Недавно объявили "День без войны". И знаете, неожиданно помогло - недели на две воцарился покой.

Что можно посоветовать новичкам? Присылая ваши материалы и оставляя комментарии, помните, что вы тут же подвергаете себя опасности попасть под обстрел "дежурных" завсегдатаев. Не все выдерживают. Правда, это, своего рода, закалка характера. Если хватит сил выстоять, и в реальной жизни, а не только на сайте, вам будет легче. "Овчарок" везде хватает.

Хочется напомнить, что на Интернет в Украине пока не распространяется Закон о СМИ. Потому судиться с обидчиками и сайтом вряд ли получится. Почитаем, что пишут на этот счет:

"Довести, що образи в соціальних мережах підштовхнули людину до самогубства, в Україні майже нереально, тому кожен повинен захищатися самостійно.

Нещодавній випадок, коли образливі публікації школярів у соціальній мережі довели14-річну дівчину з Закарпаття до самогубства, гостро поставили питання захисту в Україні від інформації, яка публікується в Інтернеті.

МВС прийде на допомогу тільки тоді, коли лунають погрози життю, або розголошується приватна чи економічна інформація. Дотепер за публікації в соціальних мережах порушено тільки дві кримінальні справи. Утім, якщо образи лунають від невідомої особи, на іноземному сайті, як наприклад Facebook чи Youtube, тоді в Україні шукати допомоги немає сенсу, потрібно звертатися до державних установ країни, в якій зареєстрований сайт.

«Якщо образлива інформацію публікується, скажімо, в мережі Facebook, яка має хостинг у США, то доведеться самому залучати всі механізми захисту. Я б, наприклад, звернувся до компанії Facebook, до посольства США, Держдепартаменту, підключив би ЗМІ тої країни, щоб створити тиск на власника сайту», – сказав Голосу Америки правозахисник Едуард Багіров. «Ефективність цього також залежить від статусу людини, яка є фігурантом».

Згідно з українським законодавством, міліція не може притягти до кримінальної відповідальності за образи у мережі Інтернет. Це також не вважається хуліганством, адже Інтернет не рахується за громадське місце. Натомість, якщо є підстави вважати, що публікації порушають інтелектуальні чи економічні права, розголошують лікарську таємницю, деталі приватного життя чи є виявом ксенофобії та расизму, у цьому випадку МВС візьметься провести досліджувальну перевірку, тільки після цього буде відкрита кримінальна справа.

«Якщо хтось вас назвав дурнем чи використав якусь іншу нецензурну лексику – правоохоронні органи не можуть порушити кримінальну справу», – сказав начальник прес-служби МВС України Володимир Поліщук.

Справа простіша, якщо веб-сторінка зареєстрована в Україні, адже тоді відомий власник, через якого можна вийти на людину, яка публікувала образи, якщо він не бажає надавати інформацію про автора повідомлень, то відповідальність лягає на власника сайту. Утім, адвокати та правозахисники сходяться на тому, що подібні справи майже неможливо виграти в суді. З одного боку, причина в недолугому законодавстві, різні положення якого можуть суперечити між собою, або ж взагалі не враховувати особливості поширення інформації в мережі Інтернет. На приклад, можна знайти комп’ютер чи телефон, з якого публікувалася неправдива чи образлива інформація, але, як довести, що саме власник надсилав повідомлення, а не будь-хто інший, хто мав доступ до техніки?

«Через неузгодження в законодавстві є багато складнощів, коли справа доходить до суду, адже тоді людині, про яку поширювалася інформація, потрібно доводити, що публікації в Інтернеті мають негативний характер, а це складний процес», – розповів Голосу Америки адвокат компанії «Ілляшев та партнери» Максим Копейчиков.

Правозахисники та представники недержавних організацій (НДО) говорять, що саме через складність судових процедур та їх невисоку ефективність власні проблеми в Інтернеті потрібно вирішувати самим, не надто покладаючись на міліцію. «НДО вже просто не вірять», – сказав Багіров. За його статистикою, зі 100 справа, які дійдуть до суду, в найкращому випадку 5 отримають якесь позитивне вирішення.

Звичайно, ефективність вирішення справи зростає, якщо мова іде про політиків, адже тут в силу можуть вступати фактор грошей і те, що в Україні всі знають, кому належить, який портал, а це спрощує перемовини про те, щоб образлива інформація зникла з Інтернет-ресурсу.

Втім, відкритим залишається питання щодо ролі, яку має відігравати міліція у відслідковуванні інформації в Інтернеті. Копейчиков вважає, що змісту в цьому мало, адже ніхто не зможе контролювати увесь потік інформації.

«Інтернет – це той же ніж, з допомогою якого можна завдати шкоди, проте, якщо контролювати всю інформацію, то це вже створення якогось Великого Брата, як за книгою Орвелла, який буде за всіма слідкувати. Я думаю, що непотрібно законодавчо дозволяти такий тотальний контроль, але важливо, щоб був нагляд у межах існуючого законодавства».

Анна Полуденко, Голос Америки

http://zakarpattya.net.ua/News/95354-Militsiia-ne-mozhe-prytiahty-do-vidpovidalnosti-za-obrazy-v-Interneti"

Конец цитаты. А вот в России ожидаются перемены. Здесь готовят законопроект, который ожидают ввести в действие уже через несколько месяцев. Власть не терпит критики:

"К маю Министерство связи и массовых коммуникаций должно подготовить поправки к закону "О СМИ", закрепляющие ответственность за комментарии, оставленные читателями на сайтах сетевых изданий. По мнению министерства, за противоправную информацию должен быть наказан пользователь, ее разместивший. СМИ же можно будет привлечь к ответственности, только если оно не удалит такой контент в течение суток.


Подготовка законопроекта "О внесении изменений в закон "О СМИ"" "в части установления пределов ответственности редакций сетевых изданий за размещение комментариев читателей и высказываний третьих лиц, нарушающих законодательство РФ" значится в плане работы Минкомсвязи на 2013 год, опубликованном на сайте ведомства. Проект планируется вынести на общественное обсуждение в марте и внести в правительство в мае текущего года.
 
Поручение подготовить поправки дал Дмитрий Медведев по итогам встречи с представителями интернет-компаний еще в апреле 2011 года: "В интернет-СМИ может написать кто угодно. Этот комментарий может даже повисеть какое-то время, а потом может быть отмодерирован. Тем не менее следы всего этого остаются — и это основание для того, чтобы вас пристегнуть к процессу".
 
Всю полноту ответственности будет нести лицо, разместившее комментарий, пояснили "Ъ" в пресс-службе Минкомсвязи суть готовящегося законопроекта. При наличии в комментариях читателей противозаконной информации (например, экстремистского характера) редакция может быть привлечена к ответственности только в том случае, если, получив уведомление о наличии противоправного контента, в течение суток не примет мер по редактированию или удалению такой информации.
 
Сейчас такая ответственность не закреплена законодательно, но фактически регулируется постановлением пленума Верховного суда от 15 июня 2010 года "О практике применения судами закона РФ "О СМИ"". Если комментарии читателей размещаются на сайте издания без предварительного редактирования, их следует рассматривать аналогично "авторским произведениям, идущим в эфир без предварительной записи", за которые редакция ответственность нести не может. Но при этом редакция обязана удалить или отредактировать комментарий по обращению уполномоченного госоргана, иначе будет нести ответственность наравне с пользователем.
 
По данным Роскомнадзора, из 48 предупреждений, вынесенных редакциям СМИ в 2012 году и в январе 2013 года, ни одно не связано с размещенными комментариями. В 2011 и 2010 годах зафиксировано по одному такому случаю: предупреждения получили издание "Русский обозреватель" — за комментарии к статье о теракте в Домодедово и Агентство политических новостей — за комментарии к материалу о закрытии газеты "К барьеру!". Предупреждение выносится, если редакция не удалила комментарий в течение суток после обращения Роскомнадзора: такой срок был определен приказом ведомства в июле 2010 года.
 
Для отрасли хорошо, если ответственность за комментарии будет закреплена законом, считает главный редактор "Комсомольской правды" Владимир Сунгоркин. "Особенно это важно в регионах, где чиновники следят за интернет-публикациями особенно пристально. Предложенный порядок вполне адекватен, и он снимет неопределенность",— пояснил он. Подход Минкомсвязи "позволит определить четкий алгоритм действий, при которых СМИ сможет избежать ответственности за действия третьих лиц", согласился вице-спикер Госдумы от "Единой России", член комитета по информационной политике Сергей Железняк. Одобряет такой законопроект и депутат от "Единой России", бывший журналист Борис Резник. "В Хабаровском крае был случай, когда под заметкой поместили комментарий о том, что руководитель одной структуры берет взятки. А на следующий день у него случился инсульт и инфаркт. С помощью отдела "К" МВД я выяснил, что это сделал его заместитель, чтобы занять его должность",— рассказал господин Резник.
 
Павел Белавин, Максим Иванов
Подробнее: http://kommersant.ru/doc/2129876"