Старики-разбойники среди охотников за лисами

Будни ЛРУ

alt

Радиоспорт не молодеет. А точнее - стремительно стареет. Тем более весьма почетным и вызывающим уважение выглядят выступления ветеранов, которые и сейчас в строю. Один из них - Владимир Григорьевич Вотинов UR6CW, о котором мы недавно писали.

Письмо в его защиту появилось недавно в Инете. Что здесь правда, что вымысел пока трудно сказать. Но пройти мимо как-то непорядочно. Очень хотелось бы прочитать комментарии непосредственных участников инцидента, чтобы развеять опасения, узнать, что все это вымысел и облегченно вздохнуть. А пока - почитаем письмо, приведенное с небольшими сокращениями:

"Черговий чемпіонат Європи із спортивної радіопеленгації пройде в Румунії 5-10, вересня 2011року. Але чи зможе прийняти участь в чемпіонаті Європи 2011р. із спортивної радіопеленгації заслужений майстер спорту, неодноразовий чемпіон світу та Європи Володимир Григорович Вотінов із Черкас? Що мішає цій неординарній людині в черговий раз принести в залік України чергові медалі чемпіонату? Чиєю злою волею зроблено так, що навіть на чемпіонаті України та на міжнародних змаганнях під Києвом цього року, від не був допущений до участі в цих змагання? Чому ця заслужена людина, не може знайти офіційної відповіді у тих, хто сьогодні очолює в державі цей вид радіоспорту?

Спортивна радіопеленгація як один із наймасовіших видів радіоспорту увійшла в список офіційно визнаних державою не олімпійських видів спорту, - єдину спортивну кваліфікацію України. Сьогодні цей вид радіоспорту є в списках департаменту фізичної культури та не олімпійських видів спорту Міністерства освіти, сім’ї молоді та спорту (далі-Міністерство).

На жаль, створена в часі УРСР потужна громадська організація, федерація радіоспорту України котра десятки років очолювала радіоспортивний рух в країні і працювала на матеріально спортивній базі тодішнього ДТСААФ, в середині 90-х років лишилася підтримки і перестала діяти. Відсутність такого громадського спортивного об’єднання згубно сказалась на долі радіоспорту. І хоча в 1995р. ТСОУ задекларувало, що воно офіційно і надалі підтримує та розвиває радіоспорт все ж, його Центральний спортивний радіоклуб (далі – ЦСТРК ) не став тим центром, який би зумів згуртувати та організувати розвиток і функціонування радіоспорту в країні. Це питання стало справою рук окремих спортсменів та тренерів-ентузіастів. Один з них, М.Веліканов з міста Києва, бувший армійський спортсмен із СРП. Він та його сім’я зуміли згуртувати навколо себе спортсменів відданих цьому виду радіоспорту, котрі мали гарну спортивну підготовку в часи розквіту ФРС України, і збірна команда країни з року в рік стала добивалась високих спортивних результатів на чемпіонатах світу та Європи. Однак, такий спосіб «організації» радіоспорту в подальшому зіграв злу долю. Заспокоєне високими результатами керівництво ТСОУ та Ліги радіоаматорів України ( далі - ЛРУ )зовсім не звертало уваги на те, що за цією ширмою високих результатів в одному з видів, інші види радіоспорту ледь животіли , а деякі з них практично зникли із спортивного життя . Одноосібне, по суті сімейне керування спортивною радіопеленгацією, з часом почало викликати не порозуміння і певний супротив у тих спортсменів та тренерів країни, котрі в силу тоталітарного керівництва не змогли реалізувати свої спортивні амбіції. Певне не розуміння у них викликало також, складення спортивних положень змагань та проведення їх в спосіб, часто не передбачений правилами змагань та непередбачені жодними правилами грошові збори з учасників змагань , не прозорий розподіл премій від Міністерства спортсменам та тренерам, та залежність спортсменів і тренерів від особистих бачень та дій самого М.Веліканова при комплектуванні збірних команд і проведенні змагань всередині країни.

Саме протест проти такої організації радіоспорту зі сторони В.Г. Вотінова викликав роздратування у тих, хто за «ширмою» високих спортивних результатів в одному виді радіоспорту , зовсім занедбав роботу з інших видів та до того ж, має можливість мало контрольованого використання громадські коштів, та можливість приймати участь в розподілі коштів Міністерства, виділених як премії спортсменам і тренерам.

Відповідь не забарилася, але не від Міністерства. Ще до отримання офіційної відповіді в котрій до речі, буде подяка Міністерства в. Вотінову за небайдуже ставлення до розвитку радіоспорту в державі , вказаною групою осіб було оголошено, що в м. Херсоні під час проведення молодіжного чемпіонату крани, відбудеться позачергова конференції ЛРУ де в питання різного передбачалось обговорити питання про В.Г. Вотінова. Під час «конференції» вияснилось, що організатори позачергової ї конференції не мали повноважень в її скликанні, не порушивши діючий Статут ЛРУ. Отож, « конференція» була перетворена «організаторами» у відкриті збори спортсменів та тренерів , а окреме «питання В. Вотінова», було перетворене в його судилище присутніми посадовими особами М.В. Велікановим та С.Майбородою. Саме під їх тиском на присутніх, котрий продовжився і в наступний день, були зібрані підписи під зверненням заборонити В.Г. Вотінову приймати в подальшому участь в змаганнях із СРП. При цьому організатори не зважили , що В.Вотінов інформував «організаторів» про те, що до офіційної відповіді з Міністерства він не може коментувати свій лист, що кожен громадянин може вільно звернутись до державних органів влади згідно Закону України « Про звернення громадян», і що Закон містить в собі відповідальність осіб за переслідування з цього приводу.

Не допомогло. В.Вотінов надіявся, що звернення про заборону буде обговорюватись не рівні керівництва ЛРУ чи ТСОУ і там він зможе аргументовано довести беззаконня та абсурдність проведеного «судилища» та прийнятого рішення, і тим захистити своє право займатись радіоспортом. Про те, звернення ніде не розглядалось , але вже на наступних змаганнях за участю спортсменів різних країн під назвою «Київська весна», котрі пройшли під патронатом Веліканових , головний суддя змагань не допустив В. Вотінова до стартів, посилаючись на офіційне рішення котре не зміг показати і котре в природі не існує.

По тому , В.Вотінов забив на сполох і звернувся з офіційним листом до президента ЛРУ та заодно начальника ЦСТРК ТСОУ за відповідним роз’ясненням, чи існує в природі офіційне рішення якоїсь із повноважних структур в ЛРУ чи ТСОУ про його дискваліфікацію, однак пройшло більше двох місяців і ніякої відповіді на своє звернення він не отримав. Як не отримало офіційної відповіді від А.Лякіна Черкаське обласне відділення ЛРУ котре виступило в захист порушених прав свого члена організації
Це грубе порушення чинного закону України «Про звернення громадян», заставило його звернутись в прокуратуру Києва для захисту своїх порушених громадянських прав.

А в такій ситуації навіть рішення судів чи прокуратури, котрі захистять громадянські права В. Вотінова на звернення , навряд змінять особисті рішення названих осіб не допустити В.Г. Вотінов в склад збірної команди України на чемпіонаті Європи цього року. До того ж, попередні заявки мають бути надіслані організаторам в найближчий час .

Я звертаюся до Всіх читачів сайту та рефлектора з проханням допомогти бо надіюсь, що в даному випадку тільки залучення громадськості , може покласти край ганебній практиці котра склалась в одному із популярних колись видів радіоспорту і котра як в люстрі відобразилась на спортивній долі В.Г. Вотінова , - принципової і порядної людини.

(Більше про В.Вотінова можна взнати на його сторінці з радіоаматорського сайту UARL. COM. UA за посиланням uarl.com.ua/ur6cw/index.htm

Г.Андрійчук UT5PH

21 07 2011"