Щоб радіоаматорський спортивний рід не перевівся на нашій землі!

Аналитика и публицистика
Кожен радіоаматор по кількох роках сидіння за робочим столом своєї першої в житті радіостації хотів би мати більш сучасну апаратуру, можливість працювати більшою вихідною потужністю і на більшій кількості частотних пасм.
 
Для цього радіоаматору, котрий представляє в ефірі не лише себе але й свою країну, треба доводити свої вміння і знання. Теоретичні знання радіоаматор демонструє кваліфікаційній комісії при місцевих інспекціях електрозв’язку.
 
Практичні вміння радіоаматор демонструє працюючи в ефірі. Паяння, свердління, проведення зв’язків і полювання на DX то лише частина вмінь. Свої справжні вміння радіоаматор демонструє беручи участь в різних змаганнях.
 
Як говорив Олександр Суворов «Теорія без практики – мертва, практика без теорії – сліпа». Радіоаматор, котрий бажає підвищити свою категорію повинен показувати не лише свої теоретичні знання, але також спортивні досягнення.
 
Ще дев’ятикласником я взяв участь в своїх перших радіоаматорських змаганнях CQ-MIR на шкільній радіостації UT5KBD в 1967 році, і відтоді без участі в різних змаганнях не уявляю себе справжнім радіоаматором.
 
Участь в національних чемпіонатах, за яку можна здобути спортивні звання, на жаль не врахована в Регламенті аматорського радіозв’язку при наданні радіоаматору вищої категорії, що не сприяє розвитку радіоаматорства.
 
Тому в ефірі багато балачок і все менше радіоспортсменів. Для того, щоб додати в Регламент норму підвищення категорії за участю в змаганнях не треба узгодження з різними державними інстанціями, лише бажання керівництва ЛРУ.
 
Нам, радіоаматорам-ветеранам, на роду написано вболівати за майбутню долю нашого чудового хобі і передавати його в молоді здібні і талановиті руки, щоб радіоаматорський спортивний рід не перевівся на нашій землі.
 
Давайте всі разом залучимося до гасла «В кожну радіоаматорську родину по юному радіоаматору!». Щоби після відійшовших в інший світ наших колег їхня апаратура, нажита з таким трудом, не діставалася за безцінь будь-кому.
 
Демократія, і в радіоаматорстві також, зобов’язує владу прислухатися до народу, впроваджувати в життя необхідні зміни і покращення. Наша надія на існування та розвиток радіоаматорства і радіоспорту не повинна бути змарнована.
 
Хочу побажати всім колегам, незалежно від їхнього соціального статусу, членства в клубах і категорії, міцного фізичного і духовного здоров’я. Ніколи не забуваймо, як говорила моя бабуся, що «Під лежачій камінь вода не тече».
 
Всім 73! Ваш, Юрко UT5NC


 
 


 Информационный партнер:  Мариупольский радиоклуб Маррад