Ну що, здавалося б слова… оновлено

Аналитика и публицистика
Кожна нація є невід’ємною складовою частиною всесвітньої цивілізації, гарантом та рушієм її розвитку, надбанням і окрасою світу. Мова – це форма існування нації, її самовтілення, природній засіб згуртування людей, найміцніший кордон, що захищає націю від зовнішнього втручання та поступового зникнення.
 
Тривалий період бездержавності, чужомовного панування, численних людських втрат призвів до знищення витоків української мови, зникнення багатьох самобутніх слів і висловів, затримав її природній розвиток, посіяв в людях невігластво і байдужість.
 
Сучасні урбанізовані країни формують свої нації не за кольором шкіри чи віросповіданням громадян, а на основі мови та культури корінного народу, чому сприяють освіта та засоби масової інформації. Використання громадянами різних мов створює в країні соціальний і політичний безлад, погіршує економічну ситуацію.
 
Спрадавна у всіх народів володіння мовою було головною ознакою приналежності людини до свого суспільства. За погану вимову або незнання мови людину могли ув’язнити або стратити як чужинця. За національну ідентичність і за мову проливали свою кров багато народів. «Вони казали йому: скажи «Шибболет», і коли він говорив «Сібболет», бо не вмів інакше вимовити, вони хапали його і стинали. Так полягло тоді сорок дві тисячі» (Судді 12:6).
 
Тарас Шевченко писав: «Ну що, здавалося б, слова, слова та голос – більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує! Знать, від Бога і голос той, і ті слова». Про важливість розмовляти і думати рідною мовою говорить і Святе Письмо: «Коли я молюся чужою мовою, то, хоча розум мій і молиться, але душа моя залишається без плоду» (1-е Корінтянам 14:14).
 
Поки наші чиновники-мовознавці, сидячи у затишних кабінетах, намагаються надолужити історичні втрати української мови, складаючи свої «академічні» словники і розмовники, віднаходять і відроджують необхідні слова, кожен з нас не повинен залишатися осторонь, адже мова живе і розвивається лише тоді, коли вона активно і масово використовується.
 
Виходячи з вищесказаного, вболіваючи за українську мову, її технічну складову, пропоную увазі колег одну зі своїх мовних розвідок, яка стосується роботи в ефірі, спілкування, друкованих радіоаматорських і технічних матеріалів. Йдеться про слово Radiostation. Англійською тому, що саме таке написання відповідає нашій мові.
 
Російське слово «радиостанция» походить від слова «радиоустановка» з спільним коренем «стан» в обох словах. В українській мові від слова «радіоустаткування» з коренем «стат» утворилося слово «радіостація» без літери «н» як в російській мові. Друге «т» в корені «стат» згідно норм української мови змінилося на «ц», подібно до слів «мілітарний» – «міліція», «акт» – «акція» і т.п.
 
Від давнього українського слова «пристанок» для міжміського гужового транспорту утворилося сучасне слово «станція». В обох цих словах є спільний корінь «стан». Тому «залізнична станція», «автобусна станція», «станція переливання крові», «станція метро» пишуться як і раніше з літерою «н».
 
Шановні радіоаматори, фахівці з радіозв’язку, медійники, пропоную вам внести зміни в свою мову і документацію, щоб запозичене слово «радіостанція» здобуло нарешті українську вимову і написання Р А Д І О С Т А Ц І Я.
 
Завдяки вінничанам, котрі першими запровадили вираз «кличний знак» (call sign) замість «позивний», це слово увійшло тепер в ужиток наших радіоаматорів, чим започаткували повернення до автентичності української мови.
 
Вище ми розглянули значення мови в житті кожної нації. З історичним поступом і розвитком людства, утворенням окремих незалежних країн, мови корінних осілих етносів стали державними національними мовами.
 
Нація – це сукупність різних етносів, що проживають на спільній території в умовах державності, яка набуває ліпших якостей, ніж у кожного етносу окремо. Тому так званий «міжнаціональний конфлікт» в країні не існує.
 
У русичів, котрі тисячі років тому оселилися на київських пагорбах, була своя давня мова, яка змішавшись з мовою місцевих слов’ян стала згодом українською. Руською «райдуга» (сонячна дуга) слов’янською «веселка» (веселить).
 
Русичі означає «русяві», себе вони називали арійці, тобто лучники, від ар – лук. Звідси латинське arcus, італійське arco – лук, arcobaleno – райдуга, англійське archer – лучник, arc – дуга, arm – рука, грецьке аристократ – володіючий сотнею лучників (багач).
 
В грамотах давньоруських князів до ромеїв (візантійців) русичі і слов’яни згадувалися як два окремих народи. Тому заходи і фестивалі, присвячені так званій «слов’янській культурі» повинні проводитися під назвою «слов’яно-арійської культури».
 
Коли до влади приходять представники однієї етнічної меншини, пов’язані з іншими країнами, в країні починається соціальний і мовний безлад, впроваджуються іншомовні слова і терміни, що спотворюють народну мову і самих людей.
 
Так відбулося з багатьма українськими словами, зокрема словом «діапазон», яке має грецьке походження і означає «двобічно [обмежена] смуга» (діа-пас). В українській мові від давна існує слово «пасмо» яке в різних значеннях означає те саме.
 
Гірське пасмо, пасмо волосся, частотне пасмо. Пропоную замість запозиченого слова «діапазон» використовувати українське слово ПАСМО. В самому пасмі можуть бути окремі «частотні смуги» телеграфна, телефонна, цифрова.
 
В польській мові також є слово pasmo. Ми не запозичуємо його у поляків, просто у нас спільні мовні корені. Англійське слово Band походить від українського «бинда» – смуга, смужка (рос. лента, полоска). Воно означає те саме, що й слово ПАСМО.
 
Замість заміняти українські літери на латинські наші «мовознавці» замінюють їх на англійську вимову. Прізвище Serga пишуть Serha, бо англомовним так начебто слід вимовляти. Тому не зрозуміло, як англійську літеру H вимовляти українською Х чи Г.
 
Кілька років тому мені довелося звернутися до чиновників з пропозицією замінити термін «колективна радіостація» на «гуртова радіостація». Відповіли, що слово «гурт» стосується крупного рогатого скота і до радіоаматорів не зовсім підходить..
 
Було би смішно, якби не було так сумно. Коли в душі не звучить українська мова, тоді всі українські слова здаватимуться якимись не такими, чужими, дивними. Знати мову країни в якій мешкаєш обов’язок кожного свідомого громадянина.
 
На цьому ставлю поки що три крапки і прошу всіх українських радіоаматорів, а також причетних до написання і впровадження української технічної термінології взяти до уваги і використання запропоновані зміни до українських слів.
 
Тож й надалі тримаймо себе і українську мову на патріотичній хвилі!
 
Ваш Юрко, UT5NC
 


 Информационный партнер:  Мариупольский радиоклуб Маррад